«ПРОСИЛИ ТАТО, ПРОСИЛИ МАМА І МИ ВАС ПРОСИМО»… або «ОБІЙМАЙ МЕНЕ ЧАСТО»

25.08.2013


10 серпня 2013 р. Б.
Сучасні медики стверджують, що якщо дитину в дитинстві не пестили, мало обіймали, гладили по голівці, то вона виростає замкнутою, емоційно холодною, не вміє любити інших і нерідко схильна до агресії.…
Пароль – Дольче віта.
Відповідь – Життя прекрасне
Фолькльор Суботи

День почався із… обіймів.. і Крихітки «Щось на зразок»… Якщо маєте змогу увімкнути саме цю композицію, то зробіть це якомога швидше. І Ви відчуєте усю атмосферу Суботи – Дня обіймів…


Сама ідея народилася у нашого фотографа Михайла (Марса) у п’ятницю, після дня.. дуже особливого. Але спогад не про це (ось тут мав би бути лінк наступної статті, де йтиметься про цей особливий день ;) і ми всі відразу погодилися… Табір направду набув незвичайного стану… «Дякую за обійми» - папірці із такими словами отримав кожен, аби за кращі обійми подарувати свою «подяку». І всі зрозуміли, чого так потребуємо у нашому щоденному житті – пригорнутися і відчути тепло іншої людини… Діти, аніматори – усі користали моментом обійнятися «просто так», не для папірця, а для серця…

Ранішнє вставання – хто на кухні вже щось готує, хто малює нові постери à la «Подія дня» і кіноафіші, хто тільки прокидається і сонним джмеликом летить у кухню, аби сьорбнути трішки кави і подивитися, що там смачненьке готується на сніданок… А музика вже лунає… Сусідів прокидає і усіх навколо – День Божий вже розпочався, тому до діла!

Молимося інакше – чуваннями із Тезівськими піснями… Дякуємо за кожен День, за присутність кожного на таборі… за цей дивовижний Дар від Бога – бути тут, на цій Донецькій землі, якій не стільки ми, скільки вона нам дає… і ми, як ті антеї, черпаємо сили від рідної землі. Снідаємо «у Мері». Останні штрихи – і діти на подвір’ї. Розповідаємо про особливості обіймаючого дня і танцюємо. ☺ Вкінці дня залежно від кількості назбираних листівочок із подяками за обійми оголошуємо «Обіймалика-Початківця» (6 подяк), «Кандидат обнімайлих наук» і «Професор обнімайлих наук» (12 і 18 подяк).

А сонце над нами вже не просто сяє, а починає припікати, і ми швиденько біжимо на майстерки. Сьогодні у нас буде писанкарство, пташечки із фетру і, звісно, малювання хати. Безперечно «Сюрприз від Леоніда» є незмінним – спортивні ігри за його проводом відбуваються із величезним задоволенням, як у хлопців із «Пташок», так і дівчат із «Млинців»;) Повсюди проходять репетиції – завтра Весільні гуляння і завершальний концерт. Кожна команда вибирає своїх «героїв» і готує їх до виступу. Чути співи, сміхи.

Юрко знаходить пречудове деревце і ставить до льоху, аби не обсохло, - скоро його нестиме молода, запрошуючи на весілля. Дануся надала йому такого святкового вигляду… Направду, «деревце молодої».

Швиденько обідаємо і … «Тіньові ігри від чудо-майстрині Тані» (або Велика гра «Знайди аніматора» ;). Добре, що це передостанній день табору і ми не придумали це швидше, аби щодня бавитися у таку приємну роль – сидіти у тіні, наминати яблуко/читати газету/малювати у зошиті квіточки і просто чекати, коли прийде команда, скаже пароль «Дольче віта», почує відповідь «Життя прекрасне» і сипоне питаннями по типу : «А Ти робив хом’ячку електроенцефалографію?», «А може, ти не любиш готувати?» чи «Ти печеш дуже смачний пиріг?», або «Маєш таксу Шерлока?», навіть «Чи любиш спати у піжамі?»… Визначаємо переможців.

Після біганини ми збираємося показати вечорниці із кумоньками, які і у Многопіллі кумоньки, досяганнями перстенів із води, дівуванням…

Вечорниці відгуляли і йдемо по селу, супроводжуючи молоду пару, запрошувати завтра на весілля. Пісня розливається. Молода пара із дружбами та дружками кланяється і просить розділити свято. Люди щиро радіють і погоджуються завітати.

Ватагою повертаємося до хати. Втомлені і знесилені… Сил немає на обговорення. Тільки основні напрямні. Завтрашній День – Неділя – далебі, буде Днем відпочинку – ніде не спішити, нічого не планувати спеціально. Все на волю Божу…

Замість звичної Мафії на численні і часті побажання аніматорів організовуємо теплу зустріч «Обнови», «Поштовху», «Молодої просвіти», «СУМу в Україні», «Пласту» та інших учасників табору, які «позафракційні», і розповідаємо про себе. Адже протягом цілісінького тижня часу на таке звичне і потрібне – познайомитися, вникнути, пізнати одне одного – не було. Хоча… День обіймів був своєрідним показником і засвідченням – факти із життя не є визначальними, аби обіймати. Треба прочувати іншого на глибинному рівні; не чіпляти ярликів, а просто любити.

Дізнаємося так багато цікавого із життя Донецької молоді. Такого, з чим ми із Західної України, практично не зустрічаємося, а тому не цінуємо – сприймаємо, як належне. Вважаємо за данність - можливість розмовляти своєю мовою, чути її повсюди, дихати своєю українськістю, проносити традиції. У такі миті думається – «а що було б, якби я народилася не у Тернополі чи Львові, а, скажімо, у Донецьку?» Чи стало б мені духу бути собою, не забути свої корені, бути справжньою і правдивою зі світом своїм внутрішнім і зовнішнім???

Хто зна… А ВОНИ можуть… І це роблять… і нам є натхненням, як потрібно горіти серцем, а не бути літеплим і нарікати на все і всіх. Як йти вперед і творити свою Державу там, де є у даний момент…

…Заслухані і задивлені ідемо, біжимо… А зірки падають і падають… Встигай побачити і вловити… Тополі край дороги височать і тягнуться до неба… Показують нам наш орієнтир – небесніти одне біля одного…

… Вже треті півні відспівали… Сонце сходить… На порозі - ранок завтрашнього дня. Непростого і важливого… Весілля, як не як… ☺
______
10 серпня 2013 р. Б.
Сучасні медики стверджують, що якщо дитину в дитинстві не пестили, 
мало обіймали, гладили по голівці, то вона виростає замкнутою, 
емоційно холодною, не вміє любити інших і нерідко схильна до агресії.…
 
Пароль – Дольче віта.
Відповідь – Життя прекрасне
Фолькльор Суботи
    День почався із… обіймів.. і Крихітки «Щось на зразок» SaveFrom.net… Якщо маєте змогу увімкнути саме цю композицію, то зробіть це якомога швидше. І Ви відчуєте усю атмосферу Суботи – Дня обіймів… 

    Сама ідея народилася у нашого фотографа Михайла (Марса) у п’ятницю, після дня.. дуже особливого. Але спогад не про це (ось тут мав би бути лінк наступної статті, де йтиметься про цей особливий день ;) і ми всі відразу погодилися… Табір направду набув незвичайного стану… «Дякую за обійми» - папірці із такими словами отримав кожен, аби за кращі обійми подарувати свою «подяку». І всі зрозуміли, чого так потребуємо у нашому щоденному житті – пригорнутися і відчути тепло іншої людини… Діти, аніматори – усі користали моментом обійнятися «просто так», не для папірця, а для серця…
 
 
    Ранішнє вставання – хто на кухні вже щось готує, хто малює нові постери à la «Подія дня» і кіноафіші, хто тільки прокидається і сонним джмеликом летить у кухню, аби сьорбнути трішки кави і подивитися, що там смачненьке готується на сніданок… А музика вже лунає… Сусідів прокидає і усіх навколо – День Божий вже розпочався, тому до діла!

    Молимося інакше – чуваннями із Тезівськими піснями… Дякуємо за кожен День, за присутність кожного на таборі… за цей дивовижний Дар від Бога – бути тут, на цій Донецькій землі, якій не стільки ми, скільки вона нам дає… і ми, як ті антеї, черпаємо сили від рідної землі. Снідаємо «у Мері». Останні штрихи – і діти на подвір’ї. Розповідаємо про особливості обіймаючого дня і танцюємо. ☺ Вкінці дня залежно від кількості назбираних листівочок із подяками за обійми оголошуємо «Обіймалика-Початківця» (6 подяк), «Кандидат обнімайлих наук» і «Професор обнімайлих наук» (12 і 18 подяк).

    А сонце над нами вже не просто сяє, а починає припікати, і ми швиденько біжимо на майстерки. Сьогодні у нас буде писанкарство, пташечки із фетру і, звісно, малювання хати. Безперечно «Сюрприз від Леоніда» є незмінним – спортивні ігри за його проводом відбуваються із величезним задоволенням, як у хлопців із «Пташок», так і дівчат із «Млинців»;)
Повсюди проходять репетиції – завтра Весільні гуляння і завершальний концерт. Кожна команда вибирає своїх «героїв» і готує їх до виступу. Чути співи, сміхи.

    Юрко знаходить пречудове деревце і ставить до льоху, аби не обсохло, - скоро його нестиме молода, запрошуючи на весілля. Дануся надала йому такого святкового вигляду… Направду, «деревце молодої».


    Швиденько обідаємо і … «Тіньові ігри від чудо-майстрині Тані» (або Велика гра «Знайди аніматора» ;). Добре, що це передостанній день табору і ми не придумали це швидше, аби щодня бавитися у таку приємну роль – сидіти у тіні, наминати яблуко/читати газету/малювати у зошиті квіточки і просто чекати, коли прийде команда, скаже пароль «Дольче віта», почує відповідь «Життя прекрасне» і сипоне питаннями по типу : «А Ти робив хом’ячку електроенцефалографію?», «А може, ти не любиш готувати?» чи «Ти печеш дуже смачний пиріг?», або «Маєш таксу Шерлока?», навіть «Чи любиш спати у піжамі?»… Визначаємо переможців.

    Після біганини ми збираємося показати вечорниці із кумоньками, які і у Многопіллі кумоньки, досяганнями перстенів із води, дівуванням…
 

    Вечорниці відгуляли і йдемо по селу, супроводжуючи молоду пару, запрошувати завтра на весілля. Пісня розливається. Молода пара із дружбами та дружками кланяється і просить розділити свято. Люди щиро радіють і погоджуються завітати. 

    Ватагою повертаємося до хати. Втомлені і знесилені… Сил немає на обговорення. Тільки основні напрямні. Завтрашній День – Неділя – далебі, буде Днем відпочинку – ніде не спішити, нічого не планувати спеціально. Все на волю Божу… 

    Замість звичної Мафії на численні і часті побажання аніматорів організовуємо теплу зустріч «Обнови», «Поштовху», «Молодої просвіти», «СУМу в Україні», «Пласту» та інших учасників табору, які «позафракційні», і розповідаємо про себе. Адже протягом цілісінького тижня часу на таке звичне і потрібне – познайомитися, вникнути, пізнати одне одного – не було. Хоча… День обіймів був своєрідним показником і засвідченням – факти із життя не є визначальними, аби обіймати. Треба прочувати іншого на глибинному рівні; не чіпляти ярликів, а просто любити.

    Дізнаємося так багато цікавого із життя Донецької молоді. Такого, з чим ми із Західної України, практично не зустрічаємося, а тому не цінуємо – сприймаємо, як належне. Вважаємо за данність - можливість розмовляти своєю мовою, чути її повсюди, дихати своєю українськістю, проносити традиції. У такі миті думається – «а що було б, якби я народилася не у Тернополі чи Львові, а, скажімо, у Донецьку?» Чи стало б мені духу бути собою, не забути свої корені, бути справжньою і правдивою зі світом своїм внутрішнім і зовнішнім???

    Хто зна… А ВОНИ можуть… І це роблять… і нам є натхненням, як потрібно горіти серцем, а не бути літеплим і нарікати на все і всіх. Як йти вперед і творити свою Державу там, де є у даний момент…

    …Заслухані і задивлені ідемо, біжимо… А зірки падають і падають… Встигай побачити і вловити… Тополі край дороги височать і тягнуться до неба… Показують нам наш орієнтир – небесніти одне біля одного… 

    … Вже треті півні відспівали… Сонце сходить… На порозі - ранок завтрашнього дня. Непростого і важливого… Весілля, як не як… ☺