INSIDE OUT АБО П’ЯТНИЦЯ НАВИВОРІТ.

26.08.2013


9 серпня 2013 р. Б.
Обливаним буває не тільки понеділок.
Із досвіду аніматорів табору
Ранішнє прокидання. 
Молебень. Дякуємо. Просимо. Дякуємо…
Снідаємо вівсянкою із сухофруктами та повидлом… Ммм… смакотулька! 

І… Особливий День прийшов…☺ Що з того всього буде? Але з довірою до Божого промислу та відвагою у серці ведемо свій курс. Діти мають можливість відчути, що означає бути аніматором, комендантом… А ми стаємо їхніми підопічними. Свисток урочисто передається «коменданту» Віолі.

Все у руках дітей. Однак основні напрямні залишаються – фішка дня – «Жувіленд», розмальовування хати (дочекалися!!! ☺), презентація Пластуна. 
 
Банси - улюблені «борундучки SaveFrom.net» та «радіо цип SaveFrom.net». 
 
Розходимося по майстерках. Кожна команда приготувала свої індивідуальні пропозиції-альтернативи звичним майстеркам. Дуже вдало!
 
Поки одні на майстер-класах, інші розписують хату, хтось грає волейбол… 

…Ще коли готувалася медична аптечка, то, думалося, що ліками, які найчастіше будуть використовуватися, будуть знеболюючі і вітамінка С. Та ні… Пацієнт-1 поранив ногу і тепер треба провести експресдіагностику з наданням первинної медичної допомоги. Не встигаємо допомогти, як приходить Пацієнт-2 – «здерлася» стара ранка… Після недовгого процесу сортування просимо Пацієнта-1 почекати. Довго прибалакувати тут не годиться. Треба чітко і конкретно. Адже це Дитина… Михайло проявляє гідну похвали винахідливість, холодність розуму і швидкість рук.

Пацієнт-2 не встигає ойкнути, як все зроблено. Повертаємося до Пацієнта-1. Обробляємо йодом, перев’язуємо стерильним бинтом. І медпункт закривається до наступного випадку.
 
…Велика гра «Ангели і демони»… Аніматори перетворюються у ніжних янголят із білими крильцями та демонів, які навівають жах одним своїм виглядом… 
 
Поки одні бавляться, інші розмальовують хату… Яке це диво – малювати…
і… раптом… дівочий пискіт … що це? Вода!!! Море води навколо.. в одну мить день стає «Обливаним понеділком». «До нитки!», - мудро придумав народ. АЛЕ!!! Про це ж ми мріяли вже давно.. і, гадаю, не лише ми, а й діти… у таку спеку тільки про холодну воду і мріється… а тут така можливість облити рідного Аніматора… чому б і ні?? ;)

Переодягаємося.. 
 
Фішка дня. Що ж приємне зробити для дітей?.. І на гадку спадає «бите скло». Але нас так багато, а їсти ми так любимо. А про галяретку чи крекер, зрозуміло, ніхто не дбав перед поїздкою. Яке щастя, що Оля, наша майстриня із розпису, привезла нам все, що було потрібно… І процес розпочався… Скільки тарілок, скільки посуду було у вжитку.. Скільки кілометрів було «намотано» від хати до хати, від льоху до холодильника знають тільки ті, хто заливав/розливав/носив/пробував/ненароком виливав на землю… Велика вдячність хлопцям і Марусі, які все це робили. Єдине, за що хвилюємося, - чи застигне вчасно??? Адже марна тоді наша праця… і кілометри сходжені намарно… Але хвала Богові та Дмитрові-Пластуну, котрий цікаво і відважно затримав увагу дітей своєю презентацією про Пласт☺ 
Все-все-все вдалося… господині дуже добре розуміють, про що йдеться.. аби все застигло, аби не розтопилося завчасно, аби було достатньо солодким... аби… 


Одночасно із Фішкою Дня ходить Поштар із Пошти «Таємного Друга», роздаючи листи-подарунки. Як же на пам’ять від своїх таємних друзів чекають усі – від малих до великих… І тут – подарунок для Nostra Duce. А Ностра Дуче у вус не дує – накидає «бите скло». Подарунок із зворушливим тюльпаном у підніжжі. 
???????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????
саме так – море знаків питання у голові… Прикріпленими ножичками відкривається пакунок. А там… а там.. а там… те, що тільки на фото можна побачити і на відео роздивитися … штахета, рукавички і шоколадка… ☺ від Дулі… від них, від Рідних, від Ад….. Від тих,  
КогоНеМожнаНазиватиВголос… Від тих, хто становить той Особливий Орден, який захищає, оберігає, цінує, плекає, підтримує, якому можна довіряти і біля кого є просто собою… Дякую Богові за Вас, мої дорогі, такі вже рідні! 
Після Фішки дня «пускаємо іскру». Так вже повелося, що Піснею «іскри» була «Надія є» у різних модифікаціях і версіях…

Ввечері – Ватра… і ще Піжама-Паті… Дівчатка, які мешкають з нами, запросили на «Піжамну вечірку. Дрескод - піжама, приходити тільки із квитком і … вхід хлопцям заборонений. Але улюблені атрибути дівчаток усіх часів є – смакотульки, змога побути улюбленим персонажем казки і розповісти свою версію історії героїні… ☺ ех… Добре бути Дівчинкою хоча б тому, що можна взяти участь і Піжамній вечірці… Вклавши дітей спати, традиційно граємо Мафію або засинаємо… Бо завтра чекає новий День… 

Стільки радості, стільки відкриттів… 
Життя вартує, аби Його ЖИТИ, а не проживати… 
Нагадує воно Жувіленд – засипаєш все «на око», ніколи не маєш певності, коли застигне галяретка, єдина надія – на людей навколо, які поможуть донести її до погребу. І єдине, у чому впевнений, - рано чи пізно, а з’їсти її треба… ☺ «Хрум! Ням!»
 
Автор - Бідованець Олена
Фото - Михайло Залецький